Весна у серці (Триптих)
І.
Тендітні долоньки травички
Тягнуться до неба.
Можна сховать рукавички
І шалика вже не треба.
Небо, ніби очі дитини,
Усміхнено-привітне.
Сонцем заквітчана днина –
Радісно-погідна.
Вітерець заклопотано-хмарний
Поспішає у справах, несеться…
Як же довкола гарно!
Весна у серці!
ІІ.
Молюся, схиливши коліна,
А душу здійнявши в небо.
Душа до Раю Твого лине,
Бо їй не жити без Тебе.
Розтали замети гріхів –
Сонячна благодать.
Замість вічних боргів,
Хочу пісню Тобі віддать.
Задивляюся в зоряну синь…
Ти для мене Зоря Ясна!
…Вітер молитві моїй прошептав “Амінь!”
Весна у серці? Ти – моя Весна!
ІІІ.
За вікном весна дощить,
В кожній краплині – туга…
Чорноземна рілля лежить
У сподіванні плуга.
Здіймають дерева в саду
Гілки в сподіванні квіту.
Тебе я так само жду
На дорозі життя зустріти.
Моє серце – це чорна рілля,
Що чекає зерна Твого Слова,
Моє серце – це голе гілля,
Що Твій Дух овіває любов’ю.
Пахне розквітлий сад яблуком золотим,
Золото колосків бачить рілля у снах…
…А мені на землі сниться небесний дім.
Час праці та мрій – весна.
І все ж волю здійснити Твою
Хочу не з пошуку нагороди…
Люблю Тебе! Просто люблю…
Весна у серці – сподівання плоду.
