Валентина Велькер,
Deutschland
Мне 61 год,замужем.Живу в Германии.С 1990 года верующая в Господа Иисуса Христа.
Имею 2 взрослых детей и 4 внучки.Стихи пишу давно. Люблю Иисуса,мою семью,природу,людей. Хочу чтобы все спаслись и вечно жили.
Прочитано 5854 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ставлю условно "5" за силу огня
Духа Святого,за благоговение и восторг
пред Богом.Слава Господу за вас, вашу дочь и за всех драгоценных детей Божиих!!! Но я должен показать ваши
недостатки в сти-и : Предлагаю во 2й строке 1го куплета :
1. «И ВО СВИДЕТЕЛЬСТВО ВСЕМ В МИРЕ»
Тогда не будет нарушаться ритм.
2. «ПРИЗНАТЬСЯ О ДУШЕ ИЗМУЧЕННОЙ»
Иначе нарушение ритма и корявая фраза- 3й купл.
«ТЕБЕ ХРИСТОС СПАСЕНЬЕ ПОДАРИЛ»-4я строка
3. «НО КАК СПАСИТЕЛЬ УМЕР ДЛЯ ГРЕХА»- 5й купл.
Иначе коряво и нарушается ритм.
4. 6й купл. «МЫ,КАК В МОГИЛУ С НИМ ПОГРУЖЕНЫ»
«ЛЮБОВЬ БОЖЬЕЙ МЫ ОКРУЖЕНЫ»
5. 8й 3я стр. «ПОРВАЛ С ГРЕХОМ СВОИМ НАВЕК»
«И В БОЖИЕ ВОШЁЛ СПАСЕНЬЕ»
6. 9й купл. ОН ПОГРУЖЁН БЫЛ В ВОДУ В ЗНАК СВОБОДЫ
ОН С ИИСУСОМ СОРАСПЯЛСЯ
Благослови вас Господь!!! Комментарий автора: Спасибо!
nadja
2008-01-26 14:53:50
Super Mutti bin total stolz auf dich auch wenn manche Fehler vorhanden sind es kommt vom herzen und das ist das wichtigste!!!!!
Hab dich lieb mach weiter so!!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
