- Ой чого ж це, мамо, у Вас коси білі?
А були ті коси чорними колись…
-Вибілила коситяжка доля, доню.
Не на коси- в серце ти моє дивись.
-Та у Вашім серцістільки віри,мамо!
А любові скільки!Вистачить на всіх.
-Що ж бери, дитино,і живи так само,
Щоби в твоє серце не вселився гріх.
-Та чи зможу жити так, як Ви,матусю?
Чи зумію щиро я усіх любить?
-Знаю я, що зможеш, якщо будеш в Бога
Кожен день в молитві помочі просить.
-Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,
За благословення, за любов без меж.
-Кожен день твій,доню, я благословляю,
і тому щаслива в світі ти живеш…
|
