Укотре мене вже кидають сили,
Я захворіла знову в котрий раз
І вже здається світ мені не милий,
І хтось шепоче:"Помирати час".
Мені здається, що не піднімуся,
Все тіло ниє й так мені болить,
Буває, що сама себе боюся,
Від лихоманки все єство горить.
Але це тимчасово, це я знаю,
Що біля мене лікар мій-Ісус,
Мене із ліжка Бог мій піднімає,
Коли Він поруч, я нічого не боюсь.
Іще учора ледве я ходіла,
Здавалось, сили кинули мене,
Але прийнять хворобу не схотіла,
Я вірила, що скоро біль мине.
Собі сказала:"Буду я здорова"
І вірю, що Господь хворобу забере
Заснула. У ві сні Господь промовив слово:
"Ти навіть і не думай, що помреш"
І вранці я прокинулась щаслива
Від думки, що Господь полікував,
В який вже раз мій Бог звертає диво?
В який вже раз здоров"я Він послав?
Я дякую Спасителю моєму,
Що бавиться зі мною, мов з дитям,
Він взяв на Себе всі мої проблеми,
Йому за це і душу я віддам.
Пробачення прошу за вас у Бога
І вірю, що до Нього я піду,
Широка не для мене є дорога,
Стежиною вузенькою я йду.
|
