Мама,моя дорогая,
Ты ушла и все стало пусто,
Поняла я потом ,родная.
Ты фундамент семьи.И грустно.
Что теряя-живем вспоминая;
В доме было светло и тепло;
Белые скатерти,блестело окно
Стол посредине.Красивый зал.
Но более всего сундук поражал.
Стоял на кухне в темном углу,
Не ровня конечно пустому столу.
И скатертью белой сундук не покрыт.
Но внутрь загляни,когда он открыт.
Мешочки лежали белые в ряд,
и надпись на каждом.Похоже на склад.
Но это прекрасная мамы черта,
Порядок во всем- чистота,красота.
Откуда здоровье.Побита войной,
Седая уже,а была молодой.
Семью потеряла во время войны.
Глаза так печальны и вечно влажны.
Но годы прошли и другая семья,
Где с братьями вместе родилась и я.
Сейчас понимаю,что синий сундук,
Был в нашей семье кормилец и друг.
Суровые годы хотя и прошли,
Боялась,что дети голодны твои.
Аидеша-мама,родная моя.
Как свет в этом мире родня и семья.
А мы твои дети ныряли в сундук,
Тащили оттуда печенье,урюк,
Конфеты и сахар и просто хлеб
С друзьями делили.Коль брали на всех.,
Но ты не ругала.Голодному дай,
Ведь Бог нам дает и ты отвечай
Вот так наставляя примером своим.
Ты нас научила делить хлеб с другим..
Мне многое,многое мама дала.
Была уже взрослой.Ты рядом жила.
Прошли,пролетели,как птицы года,
Но я тебя помню.Ты в сердце жива.
Улыбка твоя и ласковый взгляд.
О многом мне мама моя говорят.
Спасибо тебе за эти черты.
Будь доброй для ближнего доченька ты,
И все тот сундук,что в темном углу.
Пускай хлеб по водам-тебе говорю.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
